Декілька річна суперечка між перечинцем та владою Перечина - закінчилася...

У березні 2011 року позивачі звернулися до Перечинського районного суду з адміністративним позовом  до Перечинської міської ради, сектору ГІРФО Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області та Перечинської районної санітарно-епідеміологічної станції про визнання неправомірною бездіяльності Перечинської міської ради, визнання неправомірною бездіяльності Перечинської районної санітарно-епідеміологічної станції щодо дачі висновку про визнання будинку житловим, зобов’язання визнати будинок житловим та придатним для постійного проживання, а також зобов’язання зареєструвати таких та членів їх сімей у вказаному будинку.

Постановою Перечинського районного суду від 17 січня 2012 року позов задоволено повністю.

Однак не погодившись з постановою суду, її оскаржив відповідач – Перечинська міська рада.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Перечинської міської ради задоволено частково. Скасовано постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2012 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в позові позивачів до сектору ГІРФО Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області про зобов’язання провести реєстрацію за місцем проживання, оскільки позивачами в позовній заяві не наведено жодних обставин, які б стверджували про порушення їх прав працівниками сектору ГІРФО Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області, а також в матеріалах справи відсутні будь-які докази про це, а в решті позовних вимог провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, оскільки такі вимоги мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.     

Позивачі подали касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03 вересня 2014 року касаційну скаргу позивачів задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про непідсудність адміністративним судам справи, пов’язаної з неправомірними діями органів місцевого самоврядування, в даному випадку Перечинської міської ради, щодо прийняття рішення про придатність житлового будинку для проживання, та у зв’язку з тим, що судом не наведено норми матеріального права, якими він керувався при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року після нового розгляду апеляційну скаргу Перечинської міської ради залишено без задоволення, а постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2012 року без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.